Цезар та Клеопатра

Стережіться, щоб якийсь маленький народ, який ви звернули в рабство, не піднявся і не звернувся в руках богів у бич, що обрушиться на ваше хвастощі і вашу несправедливість, на ваші пороки і вашу дурість.

Коли дурень робить щось, чого він соромиться, він завжди заявляє, що це його обов'язок.

— Рим сам не створює мистецтва, але він купує і бере його собі всюди в тих країнах, де його творять. - Що? Рим не створює мистецтва? А світ — хіба не мистецтво? Війна – не мистецтво? Держава – не мистецтво? Цивілізація не мистецтво? Все це ми даємо вам в обмін на кілька дрібничок.

Слухайте мене ви, жінки, що вдягаються в спокусливі шати, ви, що приховують думки свої від чоловіків, щоб вони вірили, що ви вважаєте їх сильними і могутніми повелителями, тоді як насправді в своєму серці ви знаєте. що вони нерозумні діти.

Там, де зрада, брехня і безчестя залишаються безкарними, суспільство уподібнюється до арені, повної диких звірів, що розривають один одного на частини.

Якщо ми уб'ємо людину, ми порушимо закон і поставимо себе нарівні з богами, а цього ми не сміємо робити. Але ти римлянин: тобі звично вбивство, бо в тебе пристрасть панувати.

Цезар цей був великий краснобай і політик: він купував людей словами і золотом, подібно до того, як нині купують вас.

Той, хто ніколи не знав надії, не може зневірятися. На худий або в добрий час Цезар завжди дивиться в обличчя своїй долі.

Ослу треба позбутися господаря, а він лише хоче скинути свою ношу.

Жодна людина не йде в бій для того, щоб її вбили.