Великі надії

... у мене (як, мабуть, майже у всіх) бувало відчуття, ніби щільна завіса приховала все, що є в житті цікавого і прекрасного, залишивши мені тільки тупий, нудний біль.

З того часу, як я себе пам'ятаю, я в душі вів нескінченну суперечку з несправедливістю.

Я не знав з нею жодної хвилини щастя, але сам тільки про те й думав, яким би щастям не розлучатися з нею до труни.

Справжнє кохання — це сліпа відданість, нерозділена покірність, самоприниження, це коли віриш, не ставлячи запитань, наперекір собі й усьому світові, коли всю душу віддаєш мучителю...

Так все життя ми робимо найбоязкіші і негідні вчинки з огляду на тих, кого ні в грош не ставимо.

— Я б не сказала, моя люба, що, думаючи про когось, ми тим самим отримуємо право чогось чекати від цієї людини.