Вірні вороги

- Ти що образилася? — Ні, просто взяла до уваги.

Робити мені нічого – до хрипоти з дурнями сперечатися… розумний би з першого разу прислухався.

Жити, щоб вибрати. Не найкрасивішого, але найнадійнішого. Кому без сорому підкориться сильна і без побоювання довіриться слабка. Хто продовжить тебе і продовжиться в тобі.

Сніг... він примудряється залетіти навіть у сни... навіть у літо, бо зима мені чомусь ніколи не сниться.

— Вам яку спочатку новину — хорошу чи погану? — Погану, — одностайно вирішили ми, щиро сподіваючись, що хороша полягає не в тому, що погана тільки одна.

- Не говори дурниць! — Якби я їх не говорила, ви б їх, напевно, робили.

смерть залишається смертю, навіть якщо обізвати її реінкарнацією із втратою пам'яті. І привабливіше від цього не здається.

— Я тобі вдесяте повторюю! - Краще вперше подумай.

Три стадії чоловічого каяття —«так їй і треба, стерво!»,«Мабуть, руки все-таки розпускати не варто»,« чорт з нею, перепрошую. Нехай подавиться!

Вони жили недовго і нещасливо і померли одного дня в страшних конвульсіях.