Володар кілець

Про тих, хто повернувся, казок не складають та пісень не співають. Які до кінця йшли, ті – інша справа. А кінець, знаєте, не завжди буває хорошим, для героїв...

...якщо гинуть великі, то з малих великий попит.

Ельф тямущий дасть пораду, скаже«так» і тут же« ні». (У ельфа та вітру не питай поради: обидва скажуть у відповідь — що так, те й ні.)

Знаєте, яке в мене почуття? Наче я всередині пісні – розумієте?

— Адже це шлях у безнадійність. Я сказав би, що це безумство, не шануй я вікову мудрість Елронда. – То безнадійність чи божевілля?

— Ти питаєш, як я почуваюся?! — Закричав він. – Та цього жодними словами не висловиш! Все одно що... — він змахнув руками, — все одно, що весна після зими, все одно, що промінь у листі! У душі у мене зараз все відразу – труби, і лютні, і всі пісні, які я чув!

Закінчуються не казки, це герої з'являються і йдуть, коли їхня справа зроблена.

Будь—яка розгадана загадка здається потім напрочуд легкою.