Джон Рональд Руел Толкін

Бо ніщо не є злим із самого початку.

... часто саме такий хід коліс, що обертають світ: поки великі дивляться в далечінь, слабкі роблять долю з почуття обов'язку. (Але часто саме такий шлях діянь, що змінюють устрій світу: маленькі руки роблять те, що можуть, тоді як очі великих спрямовані до інших місць.)

А може, кожен із вас уже почав — не помітивши цього — той єдиний шлях, призначений йому долею.

— Доброго ранку, — привітався Більбо. Адже ранок і справді було добрішим — сяяло сонце, на дворі зеленіла трава. — І що це означає? Чи бажаєш ти доброго ранку мені чи хочеш сказати, що воно було добрим до моєї появи? Або натякаєш, що в тебе все гаразд і ти не проти побалакати? — І те, й інше, і третє, — озвався Більбо.

Зброя зради завжди небезпечна насамперед тому, хто має в руках.

Якби тільки Пані могла нас зараз бачити та чути! Я сказав би їй:«Володарка! Нам так мало потрібне! Тільки трохи води та світла, чистої води та звичайного денного світла, та й годі. Вони важливіші за всі коштовності світу, ви вже вибачте мені!»

Не тільки зброя завдає ран.

Такий закон: ті, чиї човен несе швидкий потік, приречені знаходити і втрачати.

Дивна річ: про те, що добре, про дні, які провів приємно, розповідається скоро, і слухати про них не так вже й цікаво. А ось про те, що неприємно, що викликає страх або огиду, розповіді виходять довгими та захоплюючими. Інший варіант: Як не дивно, про дні безтурботного спокою і відпочинку, про приємне проведення часу - словом, про все хороше нудно розповідати і нудно слухати ; ось якщо відбувається щось неприємне або погане, з цього можна згаяти відмінну історію, яку завжди прийматимуть на«ура».

Коли обрушиться зима, і землю сховає тінь, І ніч беззоря уб'є короткий сірий день, І ліс помре в туманній імлі - під снігом і дощем, Знайду тебе, прийду до тебе, щоб бути навіки вдвох. І ми почнемо - в руці рука - на Захід довгий шлях, І там, вдалині, знайдемо край, де можна відпочити.