Вино з кульбаб

... мені подобається плакати. Як поплачеш гарненько, одразу здається, ніби знову ранок і починається новий день.

Якщо біжиш, час точно біжить із тобою. Є лише один – єдиний спосіб хоч трохи затримати час: треба дивитися на все довкола, а самому нічого не робити!

І потім, давай говорити чесно: скільки часу можна дивитися на захід сонця? І кому потрібно, щоб захід продовжувався цілу вічність? І кому потрібне вічне тепло? Кому потрібен вічний аромат? Адже до цього звикаєш і вже просто перестаєш помічати. Захід сонця добре милуватися хвилину, ну дві. А потім хочеться чогось іншого. Так вже влаштована людина, Лео. Як ти міг про це забути? - А хіба я забув? — Ми тому й любимо захід сонця, що він буває лише один раз на день.

Ранок був тихий, місто, оповите темрявою, мирно ніжилося в ліжку. Настало літо, і вітер був літній — тепле дихання світу, повільне і ліниве. Варто лише встати, висунутися у віконце, і одразу зрозумієш: ось воно починається, справжня свобода і життя, ось воно, перший ранок літа.

Шукати кроликів у капелюхах - згубна справа, все одно як шукати хоч краплю здорового глузду в голові в деяких людей.

Вони балакають цілий вечір, а про що — назавтра ніхто вже й не згадає.

Я завжди вважала, що справжнє кохання визначає дух, хоча тіло часом відмовляється цьому вірити.

Коли живеш увесь час поряд з людьми, вони не змінюються на йоту. Ви дивуєтесь змін, що відбулися в них, тільки якщо розстаєтеся надовго, на роки.

Візьми літо в руку, налий літо в келих — у найменший, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток; піднеси його до губ — і по твоїх жилах замість лютої зими побіжить спекотне літо...

Сонце не просто зійшло, воно нарило як потік і переповнило весь світ.