Як ставиться п'єса

Прем'єра - це фатальний момент, коли драматичний твір стає реальністю. До останньої репетиції ще можна було щось виправляти та рятувати. Вистава була незавершеною роботою, світом у становленні, зіркою, що народилася з хаосу. Прем'єра — це вираз відчайдушної рішучості надати нарешті п'єсу самій собі.

У театрі все можливе, це будинок чудес.

Як відомо, прем'єри мають постійну публіку. Є люди, які ходять лише на прем'єри. Кажуть, що це пристрасні театрали чи просто цікаві люди, сноби чи любителі хизуватися туалетами та побачити знайомих. Не знаю, але думаю, що вони приходять гнані підсвідомим садизмом, їм приємно насолодитися хвилюванням акторів, муками автора, агонією режисера.

Ми не маємо наміру вдавати, що розуміємо театр ; його не розуміє ніхто — ні люди, що постаріли на підмостках, ні найдосвідченіші директори театрів, ні навіть газетні рецензенти.

Театр поблизу грубий і недосконалий. Але коли він успішно виконує свою справу, він будить ілюзії та почуття, які тривають до кінця вистави і часом не покидають глядача і поза театром.