Задиг чи Доля

... його природні нахили, прекрасні власними силами, були ще більш розвинені вихованням. Незважаючи на багатство і молодість, він умів упокорювати свої пристрасті, ні на що не претендував, не вважав себе завжди правим і вмів поважати людські слабкості.

Жовч робить людину дратівливою і хворою, але без жовчі людина не могла б жити. Все на світі небезпечне — і все потрібне.

Задіг бачив у ту хвилину людські істоти такими, якими вони є насправді, тобто комахами, що поїдають одна одну на маленькому грудку бруду.

... і придбав незабаром звичку знаходити тисячу відмінностей там, де інші бачать лише одноманітність.

Краще ризикнути і виправдати винного, аніж засудити невинного.