Життя, розказане нею самою

Смерть не страшна сама по собі, куди страшніше очікування. Поки що живий, треба жити і обов'язково щось робити.

Але щоб повернутися, треба спочатку прийти, а потім піти...

Життя не костюм, його не можна перекроїти і пошити заново, але й шкодувати про минуле теж не варто, інакше старість перетвориться на суцільний зубний скрегіт від жалю.

Що було, те було, дивіться вперед, а не назад і живіть тим, що буде, навіть коли вам багато років.

Запам'ятайте: вас цінують настільки, наскільки ви цінуєте себе самі. Якщо кількість нулів в оцінці власної та зовнішньої не збігаються, одне з двох: або ви не все зробили, щоб дістати себе, або до вас не дорослі інші. У мене друге.

Життя жваво котилося повз, а я просто стояла осторонь і дивилася. Щоб зрозуміти, куди рухатись далі, іноді треба і постояти.