Живи та пам'ятай

Я не можу запам'ятати, що тебе забув.

Андрій був з нею ласкавим, називав кровиночкою, вони спочатку і не думали про дітлахів, просто жили один біля одного, насолоджуючись своєю близькістю, і тільки. Дитина могла б цьому щастю навіть завадити. Але потім якось поволі, тишком-нишком, тому що з'явилася небезпека порушення споконвічного порядку сімейної маєти, виникла звідкись тривога те, чого спочатку уникали і боялися, тепер почали чатувати — буде чи не буде? Минали місяці, нічого не змінювалося, і тоді очікування переросло в нетерпіння, потім — у страх.

На те вона і жінка, щоб пом'якшувати і згладжувати спільне життя, на те і дана їй ця дивовижна сила, яка тим дивовижніша, ніжніша і багатша, чим частіше нею користуються.

Пересудів людських ти боїшся... Що вони тобі! Люди — як собаки: хто десь не так ворухнувся — вони в гамір. Пугали і перестали — і знову чекають, хто б себе чим видав.