Декстер Морган

…прихованість, віра в себе і шафа, забита скелетами.

Нам усім є що ховати. Щось, що ми не хочемо показувати іншим. І ми вдаємо, що все добре, ховаємося за веселкою. І може, це на краще. Деякі закутки душі краще не бачити нікому.

Якщо очі – дзеркало душі, то скорбота – двері, що ведуть усередину.

Школа. Замкнутий світ, що поєднує в собі все найкраще від федерального трудового табору та птахоферми третього світу. Просто диво, що я вийшов, нікого не вбивши.

Не розумію днів народжень: пісні, подарунки. Відмічати, що прожив ще рік — це якось, фальшиво.

У цьому світі немає секретів. Є тільки прихована правда. Правда, що криється в глибині.

Для більшості людей чиясь смерть — випробування. Але я не більшість. Для мене випробування — скорбота. Але не тому, що я вбивця. Я просто не можу зрозуміти це почуття.

Скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти.

Людям нічого боятись мене якщо вони хороші люди.

— Я нічого не міг з собою вдіяти. Благаю ви маєте мене зрозуміти.
— Повір я розумію тебе як ніхто інший. Знаєш я теж нічого не можу вдіяти. Але діти, я б ніколи так не вчинив, на відміну від тебе. Дітей не можна чіпати ніколи.
— Чому?
— Бо в мене є принципи.