Доктор Боб Келсо

— Доктор Кокс, ви отримали моє нагадування персоналу про те, що у клініці всі мають ходити у халатах? — Так, Бобе, отримав. І, спочатку просто викинув у відро для сміття, але потім вирішив, що це недостатньо красивий жест, тому я зробив твоє опудало з соломи, одягнув на нього свій лікарняний халат з твоїм нагадуванням у кишені і запросив сусідських дітей — ми палили твоє опудало і били його палицями.

- Ти що, ідіот? - Ні, сер. Я мрійник!

Можливо, вам не вистачатиме того, що зараз ви ненавидите...

— А! Ось ти де, глухий ублюдок! Я ненавиджу тебе! Щоразу, коли ти вимовляєш моє ім'я, хочеться засунути кулак тобі в горлянку і дивитися, як ти задихаєшся, сволота! — Я вже чую, Тед... Уже чую... — Хто такий Тед?

Доктор Рід, ви чотири роки навчалися в коледжі, потім ще чотири на медичному. Значить, вам уже як мінімум вісім років.

Перрі Кокс: — І зараз я збираюся ввійти у свій уявний звуконепроникний скляний кокон, щоб уникнути твоїх... Ординатор: — Лікаре Кокс! Боб Келсо: — Прийде постукати. Він у уявному скляному коконі.

Доктор Доріан, ви розумієте, що ви для мене — лише порожнє місце у формі? Заради Бога, єдина причина, через яку я ношу з собою цей планшет — це можливість вдавати, що я пам'ятаю ваші імена.

— А! Ось наші Бетмен та Робін! — [ подумки ] Чортові комплекси! Наскільки ж низька моя самооцінка, якщо у своїх фантазіях я лише помічник головного героя?!

Всім привіт! Я зайшов перевірити улюбленого пацієнта... Але помилився палатою!