Елізабет Макгроу

- Я приберу зі столу... - Тобі не треба прибирати зі столу. Не треба цього робити. Я сам все заберу. Я купуватиму продукти... готуватиму... годуватиму тебе, одягати... і роздягати, купати, піклуватися про тебе... Ти можеш зустрічатися з друзями вдень, але ти потрібна мені вночі...

- Як ти дізнався? Як ти здогадався, що я погоджусь бути з тобою? — У тебе я побачив себе.

Знаєш, я не можу зрозуміти цього хлопця. Іноді це просто. Ти розумієш це за його краваткою або за книгами, які він читає чи не читає. І ти знаєш, знаєш, що це скінчиться. І ти просто залишаєш усе, як є і чекаєш. І нічого, можна жити. А з цим хлопцем...

Ти знав, що все закінчиться, як тільки один із нас скаже«вистачить». Але ти мовчав. Я надто довго чекала.

— Ти дозволиш мені зав'язати тобі очі? — А якщо я не дозволю? — Тоді я піду. — Залишся.