Елізабет

Коли я пішла того вечора, мені хотілося повернутися. Я це майже зробила. Але я знала, що якщо повернуся, залишуся такою ж, і вона вже не зміниться.

Зі мною серйозно щось не так. Наче в мені якась темрява, яка часом приголомшує, і я не знаю, звідки вона. Але, гадаю, це через неї я роблю ці шалені речі.

- Ти віриш йому? - А ти? - Я вірю тобі, Джагхед.

- Знімай це, живо! - Ні. — Що ти відповіла? — Я роблю все, щоб догодити кожному, аби бути ідеальною. Ідеальною дочкою, ідеальною сестрою, ученицею. Чи можна хоч щось зробити для себе?

– Скільки разів ти дозволиш їм завдавати тобі болю? - Поки не вивчу урок, мам.

Дорогий щоденник, кохання змушує робити нас шалені речі. І, можливо, щось із зробленого мною було неправильним, але, можливо... Можливо, я мала рацію щодо деяких речей. Завтра вранці, коли ми прокинемося, світ знову стане іншим.

Деякі люди для нас наче дзеркало — вони оточують нас і допомагають зрозуміти хто ми. Кожне відображення потроху примиряє мене із собою.

– Що, чорт забирай, за«кленовий сироп»? - Як звучить, так і є. Це місцева тема. - Ні, Кевін, це тема«Заклеймимо повію». А я не повія, і не збираюся бути затаврованої кимось на ім'я Чак Клейтон, вибачте. Він реально вважає, що це зійде йому з рук? Він не знає, хто я? Я переріжу гальма на його суперфалічному символі. – Або можемо піти до директора Візербі. - Настукати на сина тренера? Капітана футбольної команди та золотого хлопчика школи Рівердейл? – Або я можу викрити його на сторінках«Синьо-золотий». Так, так і зроблю. - Ніговориш як справжня хороша дівчинка, завжди наступна правилам. А я не дотримуюся правил! Я їх встановлюю! А коли треба порушую! Хочеш допомогти мені помститися Чаку, Бетті? Супер, але тобі краще бути готовою увійти до повної темряви без жодної зірки. Що скажеш, ти у справі чи ні?

Коли мого батька заарештували – то був найгірший момент. Усі ці... тролі почали писати жахливі речі про нас. Ми отримували листи та емейли, що говорять, що мій батько злодій, моя мама тупа світська левиця, а я зіпсована багата крижана принцеса-стерва. І що справи найбільше... це те, що написане тролями... було правдою. Я була як Шеріл. Я була гірша за Шеріла. Тому, коли мама сказала, що ми переїжджаємо до Рівердейла, я поклялася собі, що використовую цю можливість, щоб стати, можливо, сподіваюся, найкращою версією себе.

Я ніколи не буду як ти, тату.