Елліот Алдерсон

Тільки так можна захистити себе, не показувати свій вихідний код, відгородитись, створити лабіринт, в якому мене ніхто не знайде.

Раптом те, що ми бачимо, не справжній світ, а лише здогад нашого розуму? Що якщо ми бачимо лише спотворене зображення, яке нам ніколи до кінця не розібрати?

Хочеш сказати, що це не життя? А що такого, повторювати ті самі завдання, навіть не замислюючись? Хіба не всі так живуть, тим самим? Вічно дивляться свої серіали, п'ють пігулки. Хіба не одноманітність приносить комфорт?

Подумай, Білле. Якщо ти помреш, кому буде діло? Кому до того буде справа? Так, вони поплачуть день, але давай начистоту: всім начхати. Ті небагато, кому буде належати сходити на похорон, зазнають лише роздратування і намагатимуться звалити скоріше. Ось хто ти такий. Ось що ти таке. Ти нічого не означає ні для кого. Подумай про це, Білле.

Секрет мого успіху – я шукаю в людях найгірше.

Якщо чесно, мені не варто його ненавидіти. Він хороший. Він надто тупий, щоб бути поганим.