Філіп Поццо ді Борго

— І як вам, добре живеться за чужий рахунок? - Що? — Вас зовсім не бентежить, що ви живете за рахунок інших, і совість вас зовсім не турбує? — Ні, дякую. А вас?

Найстрашніше не те, що я в кріслі, а те, що без неї.

Це те, що аж ніяк не лікується. Лікарі називають це«фантомними болями».

- Ну ось, Філіпе. Я не залишаюся на обід… — Чому? — Ви не залишитеся один... так вийшло, що зараз у вас побачення. - Побачення, ти це про що? — Не психуйте, все буде добре… тільки цього разу ви не втечете.

Я не хочу, щоб мене шкодували. Він часто простягає мені телефон. Він забуває.

— І в цьому дивному, неживому та нечуваному світі... — Подзвоніть їй. —...Де сфінкс та серафим зливаються в ефірі... — Подзвоніть їй!

— Хлопці з вулиці не знають жалю. — У цьому все й річ. Я не хочу, щоб мене шкодували.

— Це з«Тома та Джеррі», так? — "Том і Джеррі". Який дурень! Допоможіть, це ж шедевр!

Можливо, я наївний, але, сподіваюся, у мене є ще щось хороше, крім банківського рахунку.

— Це що було? — О, нісенітниця — дірка у фюзеляжі. Тепер нікому з нас не врятуватись. — Так, Пилипе, якщо щось не так — скажіть! — Радий був познайомитись...