Ібрагім Ганнібал

Вам здається, що ви одягли чужі личини? Ні, ви їх зняли! Ви прийшли до мене у справжньому єстві!

— Та я розумію... але не можу піти, доки не поясню вам причини моєї відмови. — Та чого тут пояснювати? Я вам дуже вдячна, одного не розумію, чим я вам не підійшла? — Ні в чому, ангеле мій, я не знайшов у вас вади. Так, але ж це ви показали мені, що я вам не милий. Та як же я міг узяти вас після цього за дружину? Життя зі мною було б для вас мукою. — Нас про це не питають. — Та що ж ми, дикуни? У 18 столітті живемо...

— Ах, Філімоне, друже мій! Ось що, дай мені вина та печива. Я ж невибагливий, я ж солдат. — Ібрагіме Петровичу, тут такий карамбол вийшов... Почав я книжку читати — Плутарха, про давніх чоловіків. Як мудрі і благородні! Читаю книжечку і печиво жую. Читаю та жую. І все зжував.