Леонард Хофстедер

Мій тато був антропологом. Єдиний син, на якого батько витратив свій час, був двохтисячолітній скелет етруського хлопчика. Я ненавидів цього хлопця!

— Шелдон, та в тебе мільйон варіантів для чудового відпочинку. Наприклад, Гаваї. — Гаваї — колишня колонія прокажених, розташована на вершині активного вулкана, де було знято фінал серіалу LOST, що розчаровує.

— Чим займаєшся? — Наукою. Тобі не зрозуміти.

— Шелдон, я можу тобі чимось допомогти? — Так, якщо я ще колись вирішу зустрічатися з дівчиною, заходи очі так, як закочую я, коли ти починаєш нести несусвітну нісенітницю.

— Ну, як вам суші, місіс Купер? — Не погано. Щоправда, вони могли б бути кращими, якби їх приготували. І, бажано, із яловичини.

Я майже став цапом, але вчасно зупинився і залишився добрим хлопцем. Так що я, мабуть, відмовлюся від сексу, але ти повинна знати, що це не закид твоєї краси, а заслугу моєї чесноти.

— Вгадайте, що сталося? — Ти йшов коридором, натрапив на міжпросторовий портал, який перекинув тебе на п'ять тисяч років у майбутнє, в якому, користуюся перевагою та технологією, ти побудував машину часу, а зараз повернувся, щоб взяти нас із собою у сім тисяч десятий рік, де на роботу в мислинарій нас возитимуть телепатично керовані дельфіни, що літають? — Ні! — Оу.. — Пенні мене поцілувала! — І кому б таке спало на думку...