Лікар Темперанс «Кістки» Бреннан

— У цій машині дзеркала, як у пудрениці! — А що ти хотів, якщо вибрав машину розміром із косметичку?

— Наскільки важливо, як на мене, нам любити свою справу? — Це важливо, але це ще не все. Більшість не любить своєї роботи. Швидше ненавидять. Працюють за потребою. — А якби не потреба? — Якщо ти можеш залишити зненавиджену справу, то чомусь ні.

- Він необ'єктивний. Мені довелося йому це сказати. — Люба, ти надто прямолінійна. — Але ж ти не ображаєшся на прямолінійність. — Чоловіки не такі, як ми. Вони вразливіші, недовірливіші. Але вважають більш крихкими нас, і в цьому наша перевага.

- Зростання і вага. — Боже... ееє... метр сімдесят і вага... ееє... ну, загалом... — Що? - Шістдесят сім. І це все м'язи.

— Є шість щаблів у стосунках. — Які ще щаблі?! - Перша: ніч разом. Друга – тиждень разом. Третя – обмін ключами. Четверта – вихідні за містом. П'ята — спільний відпочинок, який плавно перетікає на шосту сходинку — життя разом. Вони розлучилися на шостому ступені. — Ти все вигадала!

— Не чули про збирача кісток? Кістки збираються разом, щоб мертвий спокійно вирушив у інший світ. — Не впевнена, що я вірю у потойбічний світ. — Не має значення, у що ви вірите. Ви збирач кісток. Це добре. Ви допомагаєте духам. - Дякую. Це найкращі слова про мою роботу, які я чула.

Зак (протягуючи кулак Бреннан): — Ти повинна вдарити своїм кулаком на мою. Бреннан: — Навіщо? Зак: Це широко поширений жест спільного успіху... Енжела: Люблю, коли ви обидва граєте у звичайних людей!

- Під цю пісню важко танцювати. - Ну що ж. Якщо під цю пісню не можна танцювати, то можна просто постояти. - Ти говориш не правду. — Іноді просто хочеться танцювати під музику, яку чуєш.

— У вас це серйозно? — Серйозно, як серцевий напад.

— Я здаюсь. Іграшка перемогла. — Ти не змогла її зібрати? — О, дитино, навіть НАСА не змогли б її зібрати.