Оскар Медісон

— Мабуть, що я плакав? - Ні. Видно, що ти плачеш.

- Мене вигнала Дайан. — Коли жінки виганяють чоловіків, вони навздогін видають карту до моєї квартири?

— Я знаю, розлучення це жахливо, але згодом стане краще, повір. - Це краще? — Габі, коли йшла, забрала хатню робітницю. - Впевнений? Здається, під тією купою щось ворушиться.

— Оскаре, коли ти востаннє був у лікаря? - Подивимося, сьогодні четвер, так? Отже, 1998-го.

Смішно, так довго живеш у запереченні, що не бачиш сумну правду про себе, поки хтось не ткне тебе в неї носом.

- Алан? Дармоїд, що живе у тебе в підвалі? — Ей, багато відомих людей починали у підвалі. — Ні, багато відомих людей починали в гаражі. А ось багато серійних вбивць починали в підвалі.

— Не знаю, що я думав. Я такий дурень! — Ні, ти просто хотів якнайшвидше покінчити з болем. Якби так можна було, але так не вийде. Тобі розбили серце і на це піде час.

- Іншими словами, я дію тобі на нерви. — Не іншими ці ідеально підходять.

— Послухай, Оскаре, ти мені подобаєшся... — О, поганий початок розмови. — Тому я хочу бути чесною з тобою. — Стає лише гірше. — Я зайнята своєю кар'єрою, нещодавно розлучилася з хлопцем, дуже вимогливим і емоційним, живу з сестрою, дуже вимогливою і емоційною і з нею я розлучитися не можу, тому мені зараз потрібен тільки... — Друг?.. — Секс. -... Я можу змінити свою відповідь? — Просто це все, на що зараз мене вистачить. — А більшого я не зможу тобі дати!... Я можу знову змінити свою відповідь?

- Фелікс, ти не можеш контролювати романтику. — Це не контроль, це створення любовного алгоритму, щоб порівняти дані, зважити категорії та визначити довгостроковий потенціал.