Пацієнт

Люди тактовні і ввічливі не тому, що так прийнято, а тому що вони усвідомлюють свою недосконалість і знають, що можуть робити помилки.

— Я не намагався вбити себе. - Ні, звичайно. Ти хотів зарізати стінку.

Те, що людина складається з тобою в спорідненості, це не робить її особливою, гіднішою за інших.

— То що ж ви такі спокійні? - Я або вмираю, або ні. Не те, що я хотів би померти, але переживання нікого ще, начебто, не вилікували.

Як можна сказати, що надії немає, якщо не знаєш, чому її немає.

— Що це у вас? — А, це болезаспокійливі. — У вас нога болить? — Ні, вони просто смачні. Хочете спробувати?

— А як зазвичай святкують без героїну? — Зазвичай тортом. — Тоді давайте ширнемось тортом!

— Я все ще незаймана. — Ви вагітна. — Чорт, знову!

— Хай буде на вашу думку. Непорочне зачаття. — І що ж мені робити? — Очевидно! Створювати релігію!

— Е—е, ви куди? Це моє ліжко! — Ти б хоч газету поклав, якби твоя. Власник клятий!