Доктор Грегорі Хаус

- Як щодо сексу? — Це буде непросто. Ми працюємо разом, я старший, але можливо тобі це подобається. — Я мала на увазі, що він може мати сифіліс. - А-а. Гарна відмазка.

— Я не був щасливий, я був під кайфом. - Ти був щасливий. - Під кайфом. - Щасливий. - Під кайфом! — Вмираюча дівчинка не змогла відрізнити кайф від щастя, бо люди, що вмирають, усі бачать у радісному світлі! [з сарказмом]

- Віра - це не хвороба. - Ні, звичайно. З іншого боку, вона поширюється та вбиває купу людей.

Нам краще жити на самоті: на самоті страждаємо, на самоті помираємо.

Ми всі дурні. Це додає життю інтересу.

- Та що з вами таке? Це ж людина! Вона страждає! -? — Ви маєте рацію, цього недостатньо.

— Ви колись чули про Клятву Гіппократа? — Та, що починається зі слів«не нашкодь», а потім повідомляє нам«ніяких абортів, жодних спокус і жодних розрізань тих, хто існує під каменем»? Якось прочитав. Чи не вразило.

- А з дівчинкою ти спілкуєшся? — Ні, намагаюся якнайменше. Тупа дитина. - Хаус! Їй два роки!

— Вона тобі не подобається, бо психіатр. - Я складна людина. Вона мені гидка з багатьох причин.

— Чому ти завжди драматизуєш? — Тому що я дуже нервовий кишеньковий песик.