П'єр Безухів

Кажуть, страждання – це біда. Але якби мене запитали, чи вибрав би я жити, як жив до полону або пройшов би його знову, я б сказав:«Заради Бога, я готовий знову пережити полон». Коли наші життя сходять із курсу, нам здається, що все зникло. Але це лише початок чогось нового, кращого. Поки є життя, у ньому є і щастя. І багато, багато щастя попереду.

— Успіх ніколи не залежав і не залежатиме ні від позиції, ні від озброєння, ні навіть від числа; а найменше від позиції. — А чого ж? — Від того почуття, яке є в мені, в ньому, [ він вказав на Тимохіна ] у кожному солдаті. Чому ми під Аустерліцем програли бій? Позиція? Все це нісенітниця! Нічого цього немає! Нам там нема чого там було битися: скоріше хотілося піти з поля бою. А що нам належить завтра? Для мене на завтраось що: стотисячне російське і стотисячне французьке війська зійшлися битися, і факт у тому, що ці двісті тисяч б'ються, і хто злій битися і себе менше шкодувати, той переможе. Завтра, що б там не було, ми виграємо бій!