Річард

Того, що зроблено – не забути, але ми звикаємо. Життя продовжується. Я все ще вірю в рай, але тепер я знаю, що його не потрібно шукати - це не місце на карті, це коли ти почуваєшся частинкою чогось більшого. Злови цей момент, і він буде вічним...

Коли ти в когось закохуєшся, завжди є причина, щоб вирішити: ось це мій ідеал. І не обов'язково причина розумна. Наприклад, вона робить знімки нічного неба. Потім, з часом, саме ця безглузда звична звичка призведе до того, що ви розлучитеся. Але поки що ти закоханий, тобі здається: ось та, яку я стільки років шукав.

Обережніше з молитвами вони збуваються.

Не відмовляйся від пропозицій, не бійся звідати незвідане. Завжди будь ввічливий і завжди йди вчасно. Дивись на все неупереджено. Вбирай відчуття. А якщо стає боляче — мабуть, це також цінно.

Мої молитви стандартні: благаю, господи, відкрий моє серце, пішли мені знак, адже ми обидва знаємо – я за життя дурний.

Вчіться вибирати свої думки, як вибираєте у шафі одяг щодня.

— Ану, Річарде, забирайся з моєї голови! — Зачини двері! (— Ти їдеш. Хто ж копатиметься в мене в думках? — А ти двері зачини.)