Сергій Нікітін

Тільки вона не йшла з мене з голови. Стирчала, як скалка. Хотілося побачити її, серед цих спітнілих баб без обличчя та імені. Побачити, заспокоїтися та забути. І я її побачив.

Я знов був під гіпнозом. Я вважав хвилини, Лікарю, до зустрічі з нею, хоча був повністю впевнений, що вона знову обдурить. Я був готовий розірвати будь-кого, хто наблизиться до неї, хоч би на метр.