Мені тебе обіцяли (Мне тебя обещали)

Мені здається, з дитинства я виїхав, а ось до пункту призначення«дорослості» не дістався. Так і мешкаю в автобусі.

Спогади це не так уже й погано. Прекрасна мандрівка у минуле і зовсім не така болісна. Там все підпорядковане нам, це майже рай, звідки нас не можуть вигнати.

Так, буває, здається, що контролюєш час — відслідковуєш межу між«ще встигну» та«чорт, спізнююся». Але воно все одно обдурить, прийде першим.

Без чоловіка жінка втрачає сили та бажання, боїться рішень.

Страх наближає те, чого ми бажаємо уникнути, але ще й отруює життя сьогодні. Потрібно жити без побоювань. Незалежно від того, що маєш.

До гарного швидко звикаєш. Починаєш думати, що воно завжди буде поряд.

Я зараз розумію, що давно кохаю тебе. Це почуття жило глибоко-глибоко, я ніколи не давала йому волі. Воно було дружбою. Абсолютно щирою, без жіночих очікувань, які багато псують. Якщо чекаєш і в результаті не отримуєш, все найсвітліше змінюється ненавистю. Мені вистачало того, що ти був поряд. Не за два кроки від мене, не на сусідньому кріслі. Ти був у моєму житті – і цього було достатньо. Так, були чоловіки, яких я теж любила. Та не так.

Хтось іде за своїм, хай маленьким, щастям. Хтось доїдає залишки останніх днів життя, в яких теж були мрії, прагнення, спроби знайти те, в чому, здавалося, був недолік. Життя ніколи не керується правилом "усім порівну". В одного прибуває, в іншого убуває.

Якось ти сказала:«Одного разу ми з тобою перетворимося на букви один для одного». Відкидаю Фаулза. Ти не літери. Ти — вищий і незбагненніший за будь-які існуючі символи.

Без тебе не те щоб ніяк, без тебе — нема чого.