Мені тебе обіцяли (Мне тебя обещали)

До гарного швидко звикаєш. Починаєш думати, що воно завжди буде поряд.

Я зараз розумію, що давно кохаю тебе. Це почуття жило глибоко-глибоко, я ніколи не давала йому волі. Воно було дружбою. Абсолютно щирою, без жіночих очікувань, які багато псують. Якщо чекаєш і в результаті не отримуєш, все найсвітліше змінюється ненавистю. Мені вистачало того, що ти був поряд. Не за два кроки від мене, не на сусідньому кріслі. Ти був у моєму житті – і цього було достатньо. Так, були чоловіки, яких я теж любила. Та не так.

Хтось іде за своїм, хай маленьким, щастям. Хтось доїдає залишки останніх днів життя, в яких теж були мрії, прагнення, спроби знайти те, в чому, здавалося, був недолік. Життя ніколи не керується правилом "усім порівну". В одного прибуває, в іншого убуває.

Якось ти сказала:«Одного разу ми з тобою перетворимося на букви один для одного». Відкидаю Фаулза. Ти не літери. Ти — вищий і незбагненніший за будь-які існуючі символи.

Без тебе не те щоб ніяк, без тебе — нема чого.

Але я хочу щоб ти пам'ятав одне: я ні про що не жалкую і не шкодуватиму. Ми є один в одного – це головне. Решта — приставка, закінчення або... самообман. Люблю тебе

І чому минуле — така зараза, що взагалі не вивітрюється, навіть коли життєво необхідно?

У коханні немає заготовок, все народжується у процесі.

Остаточна розлука між двома людьми ніколи не трапляється, якщо не змирилися обоє.

Цілком різні, але при цьому до неможливості близькі.