Чудовий вік

— Ти її справді любиш? — Це ж моя дитина. Це моя кров, моя душа. Не має значення, хлопчик це чи дівчинка. І народила її кохана жінка.

Влада це сорочка з вогню. Якщо вмієш носити її вірою та правдою, вона оберігатиме тебе і знищить твоїх ворогів. Проте варто піддатися гордині і своє місце забути, тоді вона самого тебе спалити. Тут же.

Я нікому не розповім про своє горе, Не поділюся своїм сумом. Сховаю муки глибоко в серці. Відкриюся лише морю. Нехай хвилі віднесуть мою печаль далеко-далеко, Я сміятися у відповідь на все, що завдає мені біль. Литиму сльози тільки по своїй сім'ї.

Зробленого не повернеш. Ну а далі будь, що буде.

Частка душі моєї, мій володарю, Світло очей моїх, мій пане. І ночі не минає, щоб світ не спалахував від іскри вогню, що народжує мій стогін, І ранку не буває, щоб небеса не розкрилися від плачу, що народжений бажанням побачити Ваш променистий образ. Частка душі моєї, світло очей моїх, надія моя двох світів, Клянусь, заради Вас я живу в цьому світі. Чи не висловити моїх почуттів словами, не вилити їх на папері. Якби моря стали чорнилом, а дерева перетворилися б на пір'я, То висловили б вони все горе від цієї розлуки, То благали б Аллаха:«О всевишній, з'єднай цю рабиню з її володарем». Ах, часточка душі моєї, мій володарю, я довіряю вас Аллаху Всемогутньому.

Я – Хюррем. Я не вибачаю.

- Хюррем моя! Веселощі, радість, вічне свято! Мій ясний місяць! Моє світло у пітьмі! Моє сяюче сонце! Моя свічка! Мій помаранче милий! Ніжний та запашний! Володарка душі моєї! Ти мій наставник, друже! Ти пані! Володарка! Центр світобудови! Я твій раб і навіки їм залишусь! — Ти для мене написав? Ти маєш дар великого поета! — Важливо не«хто написав», а той, хто мене надихнув!

Довіра, як і серце, є палац, зроблений зі скла. Одного разу ти бачиш, як він розбивається, і тоді кожен із мільйона уламків встромляється в душу людини.

Моєму пронизаному серцю немає на світі ліків. Душа моя жалібно стогне, як сопілка в устах дервіша. І без обличчя твого милого я як Венера без сонця Або маленький соловушка без троянди нічний. Поки читала вашого листа, сльози текли від радості. Може, від болю розлуки, а може, від подяки. Адже ви наповнили чистий спогад коштовностями уваги, Скарбницю серця мого наповнили ароматами пристрасті.

Мускус мій, бурштин, моя кохана, блиск місяця, моя рідна, моя прекрасна Пані, життя моє, колосок мій, чарівність, райський напій, рай мій, весна моя, радість моя, день мій, троянда моя. Ах, усміхнена троянда моя, сонце моє, свічка моя, таємниця моя, Пані моя, моя Султанша.