Діамантова рука

Може, мене навіть нагородять... Посмертно!

— Тепер така пропозиція: а що, коли… — Не варто. — Ясно… Тоді, можливо, треба… — Не треба. - Зрозуміло. Дозвольте хоча б… — А це спробуйте. Вам доручена ця операція, так що дійте!

— Сене, ти мене шануєш? — Поважаю, але не питиму. - Тоді я тебе укушу! - Кусай!

Наші люди у булочну на таксі не їздять!

- Спа-а-сіте! - Дядько, чого ви кричите?! - Іди звідси, хлопче, не заважай!

За чужий рахунок п'ють навіть непитущі та виразники.

— На його місці мав бути я... — Нап'єшся – будеш!

У темно-синьому лісі, де тремтять осики, Де з дубів чаклунів облітає листя, На галявині траву зайці опівночі косили І при цьому співали дивні слова. А нам все одно, а нам все одно, Твердо віримо ми в давню поголоску. Хоробрим стане той, хто тричі на рік У найжахливішу годину косить трин-траву.

Шампанське вранці п'ють або аристократи чи дегенерати.

— Скажіть, будь ласка, у вас немає такого, але без крил? — На жаль, ні… — Ні, так? Будемо шукати…