Гордість та упередження

— Він може закохатися в одну з них. А тому ви повинні відвідати його, як він приїде. - Відвідати? Не бачу для цього жодних причин. - Господи, Містер Беннет! — Їдьте самі разом із дівчатами. Або ще краще, відправте їх самих. - Одних?! — Так, оскільки ви такі гарні, містер Бінглі, чого доброго, вибере вас.

— Я б хотіла... Я б воліла вийти заміж за коханням. — Упевнена, що так буде. Тільки постарайся полюбити багатія. - Добре, я постараюся. Щоб ти була задоволена. А що ти? — Тільки дуже сильне почуття змусить мене одружитися. Тому... я закінчу свої дні старою дівою. Навчатиму твоїх діточок вишивати подушки і погано музицировать.

— Я справді позбавлений властивого деяким людям таланту, — відповів Дарсі, — вільно розмовляти з людиною, яку раніше ніколи не зустрічав. Мені нелегко, подібно до інших, підлагоджуватися до тону його міркувань або вдавати, що мене цікавлять його справи.

Якби ви був єдиним чоловіком на Землі і то не в змозі були б умовити мене вийти за вас заміж!

— А чим викликане ваше запитання? - Спробою зрозуміти вас, містере Дарсі. — І це вам вдається? - Анітрохи. Думки про вас такі різні, що я просто збентежений. — Я допоможу вам запровадити ясність у майбутньому.

Я б пробачила йому його гордість, не зачепив він мою.

Поблажливість до власної персони властива людській природі.

Я не вмію забувати дурість і пороки ближніх так швидко, як слід, так само, як і нанесені мені образи.

... Як мало справжнього щастя чекає подружжя, що поєдналося під впливом пристрастей, які виявилися сильнішими, ніж почуття відповідальності та обов'язку.

Незважаючи на все, що віддає підступністю.