Рівердейл

Я знову стала поверхневим уїдливим багатим стервом, що руйнує все на своєму шляху. Що сумно, адже, хоча я тільки познайомилася з Бетті, було відчуття, що наше призначення - стати кращим подругами, немов... немов це була наша доля, а тепер... Це як поїзд, що прямує в моє життя, що залишилося, а я пропустила його.

Коли мого батька заарештували – то був найгірший момент. Усі ці... тролі почали писати жахливі речі про нас. Ми отримували листи та емейли, що говорять, що мій батько злодій, моя мама тупа світська левиця, а я зіпсована багата крижана принцеса-стерва. І що справи найбільше... це те, що написане тролями... було правдою. Я була як Шеріл. Я була гірша за Шеріла. Тому, коли мама сказала, що ми переїжджаємо до Рівердейла, я поклялася собі, що використовую цю можливість, щоб стати, можливо, сподіваюся, найкращою версією себе.

- Вероніка, ласкаво просимо до Річкових Лисичок. Бетті... удачі наступного разу. - Стривай... що? Чому? Тому що ти не змогла перетворити Бетті на стерву? - Мені потрібні дівчатка з вогнем у команді. - Я знаю, що тобі треба, Шеріл. Бо знаю, хто ти. Ти вважаєш за краще, щоб люди тебе боялися, а не любили, тому ти використовуєш страх і залякування. Ти багата, так що тебе ніколи не притягали до відповідальності, але я живий доказ, що ця впевненість, це право, яке ти носиш на голові, немов корону, воно не на довго. Зрештою, прийде розплата. Або, може, ця розплата вже настала, і, може, ця розплата – це я. Бетті та я йдемо в комплекті. Хочеш одну – береш обох. Ти хотіла вогню? Вибач, Шеріл-бомбочка, моя спеціальність – лід.

Тільки не в школі Рівердейл. Тут його винайшла я, я є червоний колір.

Якщо це Шеріл, скажи, що всі перецілувалися і нехай вдавиться.

Я ніколи не буду як ти, тату.

- Але дозволь мені допомогти тобі допомагати Поллі. - Ти вважаєш Поллі божевільною. - Так, я думаю, що вона божевільніша, ніж серійний убивця на наркоті, і що? Вона вагітна від Джейсона - це все переважує.

— А раптом я й сама посунута? — Бетті... Ми всі посунуті. Але ми не наші батьки. У сім'ї не всі однакові.

– Коли мого тата заарештували, поліція, юристи, судді, судна – вони забрали у нас усе. Наші будинки, машини, членство в клубах, яхту, навіть – я не жартую – наш одяг. Але всупереч усьому, мама посадила мене на край ліжка і сказала, щоб я не плакала, бо є одна річ, яку ніхто не зможе в мене забрати. Ніколи. – Твій трастовий фонд? - Моє ім'я, Реджі. Вона сказала, що ніхто його не забере, але саме це вона й зробила. Наче це нічого не означало. Було нічим. Наче я була нічим.

Джейсон був золотий хлопчик. Але я... Люди мене ненавидять.