Службовий роман

Це Вірочка. Вона цікава, як усі жінки, і жіночна, як усі секретарки.

— Погано навчалися у школі? Я так і знала, що ви колишній двієчник! — Дамо спокій моє темне минуле.

- Нічого не скажеш, ви справжній сучасний чоловік! — Яке ви маєте мене так ображати?!

- У мене діти. У мене їх двоє: хлопчик і... м-м... де... теж хлопчик. Два хлопчики. Ось. Це тягар. — Господи, як ви можете говорити про дітей? — Ну, зачекайте, Людмило Прокопівно! - Та що ви? - Не перебивайте, будь ласка! Я й сам зіб'юся.

— Про що розмовляли? — Про що, про що... Про гриби. - Про гриби?! А чому про гриби? — Ну, про що з нею розмовляти, Юро? Не про зміїв же, правда?