Табір іде у небо

Нікого я ніколи не любила, а тебе люблю. А ще, я люблю волю, Лойко. А волю я люблю більше за тебе.

Чому бути того не минути. Бо немає такого коня, яким від самого себе поскакати можна.

Я з кременя, Рада, як ця гора.

Живи, Зобаре, довго, і нехай прийде твоя смерть вчасно.