Здирниця

— Кожен з нас має те, що він тримає в собі, щоб ніхто не знав. — Але завжди з'являється той, кому хочеться відкритись, рано чи пізно.

— Хто Вас так оздобув? - Життя.

Останнім часом я ставлю питання моралі. Що правильно, а що ні – добро і зло. Іноді лише тонка лінія поділяє ці два поняття. Іноді все розмито. І часто це як порнушка. Ти розумієш лише після перегляду.

— Люди не повинні вмирати. — Та гаразд, Червоний. Ти віриш в це? — Я вірю, що це не вирішувати. І не тобі. — Хтось попросив тебе одягнути цей костюм, чи ти зробив це за власною ініціативою? Знаєш, що я думаю про тебе, герою? Я думаю, що ти прихильник напівмір. Я думаю, ти людина, яка не може довести справу до кінця. Я думаю, що ти боягуз. Один невдалий день – і ти станеш мною.

Це так складно, чи не так? Забирати життя. Відчувати тягар відповідальності за всі роки, які прожила вбита людина. Усі яскраві моменти його життя. Мрії, яких він прагнув зникли. Через тебе. Я хочу тобі дещо сказати. Одна важлива річ, яку я дізнався. Чим частіше це робиш… тим легше стає.

Ми ж Мердокі. Нас часто б'ють. Але ми піднімаємось. Ми завжди піднімаємось.