Звичайне диво

Пошукайте що-небудь в аптечці. Втратив свідомість, залишилися лише почуття тонкі, ледве визначні.

Чому я його слухав! Розбудив у мені тітку, яку кожен міг переконати в чому завгодно. Бідолаха вісімнадцять разів була одружена, крім легких захоплень.

Знаєте, що таке царський палац? Ось те! За стіною люди давлять один одного, рідних братів ріжуть, сестер душать... Словом, йде повсякденне, буденне життя.

Сьогодні я кутитиму. Весело, добродушно, з усякими невинними витівками. Приготуйте посуд, тарілки — я все це битиму. Заберіть хліб із овину — я... підпалю... вин...

Тому що я самодур. Бо зараз у мені прокинулася тітка рідна. Дурна непоправна.

— Друзі мої, і в трагічних кінцях є своя велич. Вони змушують задуматися тих, що залишилися живими. — Що тут величного? Соромно вбивати героїв, щоб зворушити холодних і розворушити байдужих.

Три дні я гналася за вами, щоб сказати, які ви мені байдужі!

Чи то музики та квітів хочеться, чи то зарізати когось.

Слово честі, мені тут дуже подобається, дуже! Будинок так влаштований добре, з любов'ю. Так узяв би і відібрав би, слово честі!