Фільм

Кисть у моїй руці рухається подібно до смичка скрипки до досконалого мого задоволення.

Усі тіні рано чи пізно гинуть від сонячного світла.

Всі чудеса та чудеса.

Поки вибір не зроблено, все на світі можливо.

Я не хочу, щоб мене створювало довкілля. Я хочу сам створювати це середовище.

- Грейс, вибач, що привіз тебе сюди, втягнув у все це. - Я сама себе втягнула. Ніякого жалю. Принаймні, я зробила все, щоб урятувати цю безглузду планету. — Справді безглузда...

- Непізнаний літаючий об'єкт! - Що? — Ось вилетиш у кватирку з п'ятого поверху, ніхто тебе не впізнає!

Яке, на твою думку, воно — жалюгідне життя? У бідності? У голоді? У жодному разі. З гнівом, образливим, болем у серці, з неповагою до батьків, життя без зобов'язань, показуха, прикидатися тим, ким не є — все це робить людину жалюгідною.

— Я маю їм допомогти, так? - Ну, у мене інша думка. Але ж ви послухаєте своє серце.

—... я дам тобі пораду, яку даю всім знайомим геніям. - Який? - Не будь ідіотом.