Аліса в Країні Чудес (Alice in Wonderland)

І не було на світі сили, здатної зупинити його уяву.

- Як добре було вдома! - думала бідна Аліса. — Там я завжди була одного зросту! І якісь миші та кролики мені були не указ. Навіщо я полізла в цю кролячу нірку? І все ж таки... таке життя мені до душі — все тут так незвичайно.

Ти думав лише про власний порятунок, боягузливий гадлий надхвилястий брюхослизлий злісний обжорст підлиймурк пахлорибний?

— Скажіть, будь ласка, куди йти звідси? — А куди хочеш потрапити? - відповів Кіт. - Мені однаково... - сказала Аліса. — Тоді все одно, куди йти, — зауважив Кіт. — … аби потрапити кудись, — пояснила Аліса. — Кудись ти обов'язково потрапиш, — сказав Кіт. — Потрібно досить довго йти.

То зверху вниз на тебе милуюсь, то навпаки.

План, що й казати, був чудовий: простий і ясний, краще не вигадати. Недолік у нього був лише один: було зовсім невідомо, як його виконати.

Світить зірочка з небес, Незрозуміло, на який біс! Світить-світить-світить... Вдень і вночі спасу немає - Ріже очі яскраве світло! Світить-світить-світить...

Найкращий спосіб пояснити – це самому зробити!

Робити їй було нічого, а сидіти без діла, самі знаєте, справа нелегка.

— А де я можу знайти когось нормального? - Ніде, - відповів Кіт, - нормальних не буває. Адже всі такі різні та несхожі. І це, на мою думку, нормально.