Фільм

— Я не можу спати з жінкою, поки я не закоханий. - А скільки разів ти закохався? - Ніколи.

Хлопці! Будемо жити!

Законним шляхом можна йти. Дійти важко.

Що Ви на мене так дивитеся, батьку рідний, на мені візерунків немає і квіти не ростуть!

Чи правий лейтенант Ден, вважаючи, що в кожного з нас свій шлях, своя доля або права мама, яка говорить, що всіх нас носить за життям, як пір'їнка за вітром? Я думаю, що мають рацію обидва — і те, й інше відбувається з нами одночасно.

Над раною жартує той, хто не був поранений.

— Тату, а ти любиш мене? — Кохання, ненависть — яка різниця? Ми ж родичі.

Останні три дні я вчилася не вірити людям. У мене не вийшло. Іноді нам треба поспілкуватися з іншими людьми, щоб зрозуміти, хто є насправді.

— У вас паморочиться в голові? - Ні... - Даремно. Погоня за стільцями входить у завершальну стадію.

— Ви дозволите вашу руку? — Руку, ногу... Я ваша вся.