Нік Каррауей

Вона випромінювала обеззброююче тепло, ніби нікому на світі вона не була така рада, як тобі.

Від самотності і деякого збентеження я вирішив як слід надертися.

Вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші і свою безтурботність.

Ми наче човни намагаємося пробитися в сьогодення, але нас безжально відносить у минуле.

Він пройшов довгий шлях, так близько підійшов до своєї мрії, що вона вже не могла вислизнути від нього. Але він не знав, що вона залишилася позаду.