Фаїна Раневська

Усі, хто мене любив, мені не подобалися. А кого я любила – не любили мене. Хто б знав мою самотність...

У Раневської запитали, чи вона не знає причин розлучення знайомої пари. Фаїна Георгіївна відповіла: — Вони мали різні смаки: вона любила чоловіків, а він — жінок.

Я, як стара пальма на вокзалі, нікому не потрібна, а викинути шкода.

Я в жаху, а треба любити, любити, а я в жаху.

Немає хвороби болісніше за тугу.

— Чим розумний відрізняється від мудрого? — спитали Раневська. — Розумний знає, як виплутатися зі скрутного становища, а мудрий ніколи в нього не потрапляє.

Життя минає і не кланяється, як сердита сусідка.

— Коли я вийду на пенсію, то абсолютно нічого не робитиму. Перші місяці просто сидітиму в кріслі-гойдалці. - А потім? — А потім почну розгойдуватися.

- Ви чули, як не пощастило письменнику N.? - Запитали у Раневської. - Ні, а що з ним трапилося? - Він упав і зламав праву ногу. - Справді, не пощастило. Чим же він тепер писатиме?

На голодний шлунок російська людина нічого робити і думати не хоче, а на ситий не може.