Френсіс Скотт Фіцджеральд

Погляди Кетлін і Стара зустрілися і злилися - ця перша радісна сміливість не повертається потім. Життя яскраво спалахнуло в обох.

— Терпіти не можу англійську манеру оглушливим пошепком говорити про людей гидоти.

Коли люди так багато себе віддають стороннім, чи це не знак, що їм уже менше потрібно один від одного?

Невмілий водій доти в безпеці, доки йому не потрапить назустріч інший невмілий водій.

Можливо, загадковість і є той таємний вир, що мерехтить у самих глибинах кожної жіночої душі.

— Мені тридцять років, — сказав я. — Я п'ять років як вийшов із того віку, коли можна брехати собі і називати це чесністю.

Не знаю, чого тут було більше — безтурботності чи недомислу. Вони були безтурботними істотами, Том і Дезі, вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші, свою всепоглинаючу безтурботність або ще щось, на чому тримався їхній союз, надаючи іншим прибирати за ними.

Що тобі гірше, то краще треба тримати себе в руках.

З першим осіннім холодком життя розпочнеться спочатку.

Господар потис мені руку і пішов від мене. Все було в тому саду честю честю: плавальний басейн, зелений мох ціною два долари за дюйм, гарні люди з сімейства котячих. Вони розважалися та пили… А мене не помічали. Жодна душа. Я розмовляв із п'ятьма чи шістьма — не відповідають. Так тривало годину і дві, а потім я схопився з стільця і ​​припустив звідти божевільною риссю. Повернувся до готелю, отримав з рук портьє адресований мені лист — і тоді лише відчув, що я знову людина, а не порожнеча.