Герберт Уеллс

Зараз неможливо визначити, скільки розумової та фізичної енергії розтратило людство на військові приготування, на озброєння, але ці витрати були воістину колосальними.

Мені здавалося спочатку, що вона відчувала до мене лише просту дитячу прихильність, і лише потім, коли було вже надто пізно, я ясно зрозумів, чим я став для неї і чим стала вона для мене.

З нескінченним самозадоволенням снували люди по всій земній кулі, займаючись своїми справами і перебуваючи в безтурботній впевненості, що вони є владики матерії. Можливо, інфузорія під мікроскопом перебуває у тій самій впевненості.

Розумом людина визнає, що життя - це безперервна боротьба за існування.

Цивілізація, що розвивалася, представлялася йому у вигляді безладного нагромадження матеріалу, який врешті-решт повинен обрушитися і задавити будівельників. Але якщо це і так, все ж таки нам нічого не залишається, як продовжувати жити.

Коли більшість людей відчуває потребу в якійсь справі, слабкі й ті, що самі себе розслаблюють нескінченними міркуваннями, вигадують релігію, бездіяльну та проповідуючу смирення перед насильством, перед волею Божою.

У них немає мужності, немає гордості, вони не вміють сильно бажати. А без цього людина гроша ламаного не вартує.

Якщо люди люблять один одного, то чи не все одно, чим викликане це кохання?

— Але подорож у часі суперечить здоровому глузду! — А що таке здоровий глузд? - Запитав Мандрівник у Часі.

Ми забуваємо про закон природи, що свідчить, що гнучкість розуму є нагородою за небезпеку і мінливість життя. Істота, яка живе в досконалій гармонії з навколишніми умовами, перетворюється на просту машину. Природа ніколи не вдається до розуму доти, доки їй служать звичка та інстинкт. Там, де немає змін і потреб у змінах, розум гине. Тільки ті істоти володіють ним, які стикаються з різноманітними потребами та небезпеками.