Льюїс Керол

Потім Аліса дивувалася, як це вона не здивувалася, але дивовижний день ще тільки починався, і немає нічого дивного, що Аліса ще не почала дивуватися.

І він з пафосом став викладати матеріал (При загальній тужливій увазі) - Забуваючи, що раптом брати людей на переляк Непристойно в пристойній компанії.

— Фламінго кусаються не гірше за гірчицю. А мораль звідси така: то птахи одного польоту!

У кожної пташки свої звички.

— Який кумедний годинник! — помітила вона. - Вони показують число, а не годину! - А що тут такого? — пробурмотів капелюшник. — Хіба твій годинник показує рік?

Не розумію, як він може колись закінчити, якщо він і не збирається починати.

Один із найважливіших секретів у житті в тому, що тільки те, що ми робимо для інших людей, є єдиним, що варто робити.

Поки думаєш, що сказати, роби реверанс! Це економить час. (Поки думаєш – роби реверанс, це економить час.)

Не сумуй, — сказала Алісa. — Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину гарну схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, бо все буде правильно.

— Сьогодні б ти його все одно не отримала, навіть якби дуже захотіла, — відповіла Корольова. — Правило у мене тверде: варення на завтра! І тільки на завтра! — Але ж завтра колись буде сьогодні! — Ні ніколи! _ Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися ранком і сказати:«Ну, ось, зараз, нарешті, завтра»? — Нічого не розумію, — сказала Аліса. — Все це так заплутано! — Просто ти не звикла жити у зворотній бік, — добродушно пояснила Корольова. — Спочатку у всіх трохи паморочиться в голові…