Олександр Дюма

- Ось бачите, - сказав він йому, - до чого жінки невдячні: ваша запобігливість анітрохи не зачепила баронесу; невдячні – не те слово, слід було б сказати – божевільні. Але що вдієш! Все, що небезпечно, приваблює; повірте, любий барон, найпростіше - надати їм чинити, як їм заманеться; якщо вони розіб'ють собі голову, їм принаймні доведеться нарікати лише на себе.

Коли маєш владу над жінкою, найкрасивішою у всій Франції, можна бажати тільки одного — щоб зникло світло і настала темрява, бо в темряві чекає на нас блаженство.

Він вважав, що якщо йому судилося впасти, то він має впасти з такої висоти, щоб його падіння розчавило когось із його ворогів.

Бувають трагедії, які люди осягають почуттям, але не можуть охопити розумом.

Ми, любий мій, змовники, а коли змовникам не пощастило, їм треба тікати.

Довгі розмови є щасливим привілеєм людей, яким нема чого сказати один одному.

Якраз у ту мить, коли перебуваєш у самому низу, колесо повертається і піднімає тебе вгору.

Без насолод немає щастя землі.

Впевненість у майбутньому сповнювала його деякою гордістю.

Від люті кров закипіла в його жилах, йому хотілося закричати; але королі, скуті власною величчю, що неспроможні піддаватися першому пориву, яким керується звичайна людина у пристрастях чи разі самозахисту.