Рей Бредбері

... дрібні радості куди важливіші за великі.

Я хочу бігти з усіх ніг, хочу схопити цей час — найкращий час в історії людства — набити їм усі свої почуття, бачити і чути його, торкатися його, відчувати його запах і смак і сподіватися, що інші теж побіжать разом зі мною..

Повна знемога плюс мораль«кінця світу», складають вишуканий салат

У поїзда погана пам'ять, він все залишає позаду... Як і пам'ять, поїзд приходить і йде. І він може повернути вам усе те, що ви залишили за багато років тому.

Пам'ять все на свій лад переінакшує. Помножує на два, на три, а то й на чотири.

Мег гарна, а Марі має індивідуальність. Це лотерея. Втім, кожна з них буде гарною дружиною. — Е—е—е, не поспішайте мене з весіллям. — А я й не кваплю. Добре подумавши, ви можете одружитися будь—якого дня цього тижня.

Ще не було століття, позбавленого поезії. Спробуйте заперечити її, все одно вона з вас виплеснеться. Вона жене вищих моряків до їхніх кораблів, ваших льотчиків — до їхніх реактивних літаків! Вся наука народжується з романтики.

Колись ми згадаємо так багато, що зробимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу, яка колись була, могилу, і навіки поховаємо в ній війну.

— Ти не помітив, тут щось дивне? — Щойно тут пройшла римська фаланга із сорока людей. Десятим павільйоном бігала горила, тягнучи власну голову. З чоловічої вбиральні викинули одного художника—постановника, він блакитний. Юда влаштував у Галілеї страйк, що вимагає, щоб платили більше срібняків. Ні ні. Нічого дивного, інакше б я помітив.

Сонце горить щодня. Воно спалює Час. Всесвіт мчить по колу і крутиться навколо своєї осі. Час спалює роки та людей...