Террі Пратчетт

У деяких районах міста цікавість не тільки вбивала кішку, але ще й скидала її в річку з прив'язаними до лап свинцевими вантажами.

Життєво важливий інгредієнт успіху – це знати, що задумане вами неможливо виконати. Людина, яка не підозрює про можливість невдачі, може стати каменем, що лежить на шляху велосипеда історії.

За допомогою Першого Погляду відьма бачить те, що відбувається насправді, а за допомогою Другого Помислу слідкує за своїми думками.

- Я завжди хотів знати, - гірко промовив Іпслор, - що в цьому світі є такого, через що варто жити? Смерть обдумав його запитання і нарешті відповів: - Кішки, коти - це добре.

- Ти що, не боїшся висоти? — Ні, з якого дива? Все одно з якої висоти падати — із сорока футів чи з чотирьох тисяч фатомів. Все одно будеш мертвим.

Деякі пірати набули безсмертя, виявивши неймовірну жорстокість чи нерозсудливість. Інші - накопичивши величезні багатства. Але капітан давно вирішив, що особисто він віддав би перевагу безсмертю, так ніколи і не померши.

Деякий час не було чути нічого, крім завивання вітру та дивних звуків — нянюшка Ягг різала хліб. За своєю результативністю ця її дія могла змагатися хіба що зі спробами розпиляти циркулярною пилкою пухову перину.

Вже не вперше вона подумала, що в положенні найманки безліч недоліків, не останній з яких полягає в тому, що чоловіки не сприймають тебе всерйоз, поки ти їх не вб'єш у прямому значенні цього слова, після чого вони взагалі перестають тебе сприймати.

- Чому вони ганяються за тобою? — Уявлення не маю. - Та годі! Повинна бути причина! - О, причин купа. Я просто не знаю, яка саме.

Невже це таке – бути живим? Невже бути живим – це постійно відчувати, що тебе спричиняє безпросвітну пітьму? Як люди можуть жити із цим? Але ж живуть – і навіть знаходять якусь радість у своєму існуванні, хоча тут прийнятний лише відчай. Вражаюче. Відчувати себе нікчемною живою істотою, затиснутою між двома височеними стрімчаками темряви... Це ж нестерпно. Як? Як вони виносять це життя? Очевидно, що це вроджене.