Сойка переспівниця

— Як ти справляєшся з цим? Фінник дивиться на мене з недовірою. - Я не впораюся, Кітніссе! Абсолютно. Щоранку я висмикую себе з кошмарів і бачу, що в реальному світі нічого не змінилося. — Щось у виразі мого обличчя змушує його замовкнути. — Краще не піддаватися цьому. Зібрати себе наново вдесятеро складніше, ніж розсипатися на шматки.

Правду кажучи, наші пращури стільки дров наламали, що далі нікуди. Подивіться тільки, з чим вони залишили нас — війни, розорена планета. Схоже, їм було начхати, як житимуть люди після них.

Не знаю, як йому пояснити, що означає вбити людину. І що вбиті назавжди залишаються із тобою.

- Все ще злишся. — А ти ще не вибачаєшся.

Чим більше у тебе справ, на які ти можеш відволіктися, тим краще.

Перемогти страх найважче. Саме його ми запам'ятовуємо особливо міцно — із почуття самозбереження.