Таня Гроттер та пенсне Ноя

Хто вгадав – розумнички, хто не вгадав – швиденько зробили собі харакірі!

Він ступив до неї, вона до нього. Дві години на прощання — так багато й так мало. Таня довго потім пам'ятала Ваньчині поцілунки, а він — солонуватий смак її сліз.