Книга / твір

Чи знаєш, якого роду? Милий мій, мені все одно, У мене закон один: Жаді повна свобода І терпимість всяких вин! Погріб мій гостинний...

Загалом, мораль така: дружи, кохай, та надто великих надій не покладай і спиною не повертайся. Хіба мало що.

— Говорять, час лікує, — усміхнувся він. - Ну так, кажуть, - похмуро відповіла Холлі. — І ще радять пити якомога більше чаю.

... Більшість людей і не підозрює:«необмежена» влада командира – це не свобода, це смирительна сорочка. Командир не може діяти, як йому хочеться, - не може ніколи, тому що кожної хвилини, вдень і вночі, відповідає за своїх підлеглих. Він не має права ризикувати сам, якщо є хоч найменша можливість уникнути ризику. Його життя не належить йому, воно належить його підрозділу.

Якщо люди люблять один одного, то гаяти час просто безглуздо і навіть злочинно.

Щастя — це не надавати надто великого значення думці інших людей.

До чого ж чудово жити, забувши про гордість і розумові здібності! Я із задоволенням віддавалася розумовій сплячці.

Сороке-білобоке, благо злодійка вона, ключі від скарбниці доручили.

У мене замало добрих вчинків, щоб я про них нікому не розповідав.

Темрява теж буває красивою – коли в ній ховається світло.