Книга / твір

Не слід намагатися взяти з собою всі наші храми, якщо все, що нам потрібне, – дорожній саквояж. Церкву можна вкласти в скриньку, де буде лише потрібне для відправлення меси — ковчежець не більший, ніж може забрати ці руки.

Отримати щось можна, тільки переставши це чіплятися.

У вашій божевільній країні всі знають, що гроші – це бруд. Але в мене в країні кожен знає, що бруд – це, на жаль, не гроші.

Безкорислива брехня – це не брехня, це поезія.

Все ж таки у мене залишається незрівнянно більше, ніж я щойно втратив.

Якщо вам страшно, будьте кумедним.

А кому дякувати за заходи сонця? Тільки не втручайте сюди Господа Бога! З Ним розмовляють дуже тихо. Я хочу запитати, кого зграбастати і поплескати по плечу і сказати: дякую за сьогоднішнє солодке ранкове світло, дуже вдячний за надзвичайну красу придорожні квіточки і за трави, що стелиться за вітром. Це теж дари. Хто заперечує?

Так буває, що, опинившись у вирі життя, забуваєш, як все починалося, а коли народжується дитина, раптом здається неможливим уявити, що ти колись любив когось ще.

Перебуваючи на вершині гори, ми вдивляємось у прірву. Впавши у прірву, споглядаємо небо.

Насміхатися над славою, релігією, любов'ю, над усім у світі — це велика втіха для тих, хто не знає, що робити.